Реєстрація права на землю

Земельні питання, як завжди, залишаються актуальними. Головним питанням залишається реєстрація права власності на земельну ділянку. Державна реєстрація речових прав на майно і їх обмежень з 12 лютого 2014 року здійснюється за новою процедурою, яка повинна сприяти наданню якісних адміністративних послуг як юридичним, так і фізичним особам.

Не приватизовану земельна ділянка технічно купити не можливо. Нотаріус, для того, щоб посвідчити договір купівлі-продажу земельної ділянки, буде вимагати від продавця документ, який підтверджує право власності на земельну ділянку.

До 1 січня 2013 року – це державний документ на право власності, а після 2013 року – свідоцтво про право власності. Якщо не було приватизації земельної ділянки, то не було і відповідних документів.

Не приватизовану земельну ділянку необхідно приватизувати, щоб мати право власності на нього.
У нотаріуса, можливо, оформити покупку будинку, який знаходиться на земельній ділянці садового товариства якійсь площі. Іноді ділянки, дачних товариства садівників або кооперативах оформляються, як продаж членства в цьому суспільстві. Тоді оформляється вихід одного члена і вступ іншого члена товариство з закріпленням за ним земельної ділянки. У цьому разі нотаріального посвідчення не передбачається, тому що це відбувається у відповідності з Статутом товариства.

Розглянемо наступне питання. Чи може орендар приватизувати орендовану земельну ділянку, цільове призначення якої невідоме? Теоретично, громадянину України, можливо приватизувати будь земельну ділянку.

Якщо земельна ділянка знаходиться в оренді, то ніхто не може зазіхнути на нього, і не може приватизувати його поки ділянка знаходиться в оренді. При приватизації орендованого ділянки треба звернути увагу на його цільове призначення. Це дуже важливо, тому що безоплатно громадяни України можуть приватизувати не будь-які землі.

У відповідності зі ст. 121 Земельного кодексу України громадянам встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки( паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;

г) для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв’язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення.

Процедура зміни цільового призначення земельної ділянки можлива у відповідності зі ст. 20 Земельного кодексу України.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

  • щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту
  • сільською, селищною, міською радою
  • щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів
  • районною державною адміністрацією

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

Земельні ділянки, які належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із законом України “Про використання земель оборони”. Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них об’єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об’єктів соціально-культурного призначення, об’єктів, пов’язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, природно-заповідний фонд та інше природоохоронне призначення, землі історико-культурного призначення.

Підстави набуття права на землю із земель державної і комунальної власності визначені ст. 116 Земельного кодексу України. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному статтею 128.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством.

Регистрация права на землю в Крыму.

На сегодняшний день не решен очень важный вопрос признания российским государством права собственности на земельные участки, которые находятся в собственности населения Крыма, которые были и оформлены в соответствии с украинским законодательством.

Питання анексії Криму російською державою фактично керувався не інтересами громадян, а як зробити це якомога швидше. Загалом, якщо у людини виникло право власності, то він може в подальшому цією власністю користуватися і розпоряджатися. Але російська влада говорить про так звану “націоналізації”. Насправді тут йдеться не про “націоналізацію”, а про “експропріації”.

націоналізація – це повернення у державну власність шляхом викупу

У Криму представники російської влади кажуть фактично про безоплатну експропріації. Питання в тому, чи потраплять під цю експропріацію тільки об’єкти державної власності України, або можливо і об’єкти територіальних громад, або об’єкти приватної власності ніхто не знає. Компанії енергетичній, нафтогазовій, електроенергетичній сфери, компанії пов’язані з портами – це переважно приватизовані компанії в яких є приватні власники, і от їх зараз намагаються націоналізувати.

Питання прописки – ризиковий питання. Людина, яка не проживає в Криму, тобто не зареєстрований, ризикує набагато більше, тому що він не може безпосередньо там захищати свою власність. Багато людей, які мають у Криму земельні ділянки, квартири, будинки дуже хотіли б їх зараз продати. Але це неможливо. Не тільки тому, що ринок завмер, немає попиту, але й ще тому, що не зрозуміла процедура оформлення. Українськими законами не дають діяти, а російські закони там ще не діють.