Спадщина за заповітом

Дуже часто близькі родичі перетворюються на ворогів, коли їм доводиться ділити спадщину. Адже кожен бажає отримати якомога більше всього, і ніхто не хоче поступатися. Коли домовитися не вдається, єдиним арбітром у поділі спадщини є Закон.

Заповіт – це правовий документ, зроблений у встановленій формі розпорядження дієздатного громадянина (заповідача) на випадок смерті про майно, що належить йому.

Заповіт, як правовий документ, який укладається у письмовій формі, підписується заповідачем і засвідчується нотаріусом. У передбачених законом випадках заповіт може бути посвідчений іншими службовими особами (наприклад команиром військової частини, головним лікарем, капітаном судна тощо).

Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства те або інша особа, крім тих, хто має право на обов’язкову частку у спадщині. Заповідач може в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, скласти новий.

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Порядок посвідчення заповіту і спадкування за заповітом встановлений Цивільним кодексом України.

Згідно із законодавством можливо складання заповіту таким чином, щоб визначити в самому заповіті умови відкриття спадщини, наприклад, другою особою у разі смерті першої особи, або відмови його від спадщини. Тобто необхідно визначити зміст і діяти у відповідності з змістом.

Якщо за змістом заповіту майно заповідається двом особам або, наприклад, одне майно одній особі, друге майно – другої особи, це один випадок. Але особа, якій заповідали одне якесь майно і воно померло, то згідно із законодавством, це майно успадковується за законом, тому що немає спадкоємця за заповітом.

Якщо, наприклад, є друга особа, якій заповідано інше майно, і він живий на момент відкриття спадщини, то він буде успадковувати за заповітом це майно. Ще приклад, якщо заповіт складено таким чином, що все майно, яке є, заповідається одній особі, і прописано, що на випадок відкриття спадщини це особа померла, або відмовляється від спадщини на користь іншої особи, тоді успадковує інша особа.

Нотаріус видає Свідоцтво про право на спадщину згідно із Законом. Нотаріус визначає частку в спадковому майні та видає свідоцтво. А спадкоємці повинні прийти до згоди. Законом передбачено, якщо спадкоємці успадковують частини рухомого майна, то вони можуть між собою домовитися щодо порядку його використання.

Якщо є письмова домовленість про інший розподіл частин майна, що успадковуються спадкоємцями, то нотаріус може оформити ці частини у відповідності з домовленостями.

Якщо спадкоємці не прийшли до згоди, то питання вирішується у судовому порядку. У відповідності з законодавством спадкоємець отримує всі права і обов’язки спадкодавця, у тому числі і за боргами. У разі відмови одного спадкоємця від частини спадщини, то борги за зобов’язаннями переходять іншому спадкоємцю тільки за його згодою.

Режим спадкового майна повинен бути визначений, тобто у спадкового майна повинен бути власник.
Якщо спадкоємця немає, тоді успадковувати майно має держава в особі територіальної громади. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, повинен особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, який не прийняв його. Неприватизовану квартиру не можна успадковувати, тому що вона не перебувала у власності спадкодавця.

Якщо спадкодавеці, як члени сім’ї, які були прописані в цій квартирі, то вони зберігають за собою право на користування цим житлом.