Посвідчення іпотечного договору

Посвідчення іпотечного договоруПредметом іпотечного договору є іпотека, тобто застава нерухомого майна.
Згідно з українським законодавством, іпотечний договір укладається у письмовій формі і підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Обов’язковим елементом іпотечного договору є докладний опис основного зобов’язання за кредитним договором: його суті, розміру, строку та порядку виконання.

Можливо одночасне укладення договору купівлі-продажу нерухомості та іпотечного договору, але лише у випадку, якщо іпотека забезпечує повернення кредиту або позики на придбання нерухомості, що передається в іпотеку.

При оформленні іпотечного договору, згідно ст. 5 Закону про іпотечне кредитування та ст. 55 Закону про нотаріат, можна вибирати місце його укладання, у відповідності з місцезнаходженням іпотекодержателя, іпотекодавця чи нерухомого майна, яке є предметом іпотеки.

У відповідності зі ст. 1 Закону про іпотеку і ст. 575 ЦК України, іпотекодавець, тобто власник нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, може володіти і користуватися цим майном, проте не має права розпоряджатися предметом іпотеки, незалежно від того, накладено чи немає на нього заборону. Тому при посвідченні договорів відчуження нерухомого майна нотаріуси перевіряють не тільки відсутність заборони на відчуження майна, але і відсутність іпотечного договору.

У разі невиконання або неналежного виконання основного зобов’язання іпотекодержатель має право на стягнення з боржника на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Останній може укладатися в формі окремого документа або бути частиною іпотечного договору. Згідно із законодавством, іпотечний договір є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, однак іпотекодавець може оскаржити відповідне рішення у суді, якщо зможе довести, що не порушував умови іпотечного договору та основне зобов’язання.